Зона покриття системи раннього попередження

Результат

кількість осіб, охоплених ефективною системою раннього попередження (новою або вдосконаленою)

Цей показник вимірює кількість людей, які проживають у районах, що охоплені ефективною системою раннього попередження (СРП). Термін «охоплені» означає, що, як очікується, ці люди отримають офіційне попередження у разі виникнення відповідної небезпеки і що система спроектована таким чином, щоб донести інформацію до них через встановлені процедури та канали зв’язку. Отже, цей показник відображає теоретичний охоплення СРП: скільки людей можна було б охопити, якби система функціонувала відповідно до проекту. Він не відображає, скільки людей було фактично охоплено під час конкретного попередження або надзвичайної ситуації.

Визначте значення показника, використовуючи таку методику:

 

1) Визначте, що у вашому контекстівважається «ефективною» системою раннього попередження. Практичним підходом є класифікація системи як ефективної, якщо вона відповідає принаймні трьом із чотирьох основних компонентів функціональної системи раннього попередження:

• Розуміння того, хто перебуває в групі ризику (знання про ризики)

• Моніторинг небезпеки та прогнозування можливих подій

• Поширення попереджень через надійні канали

• Заходи з підтримки реагування (готовність та здатність до дій)

 

2) Перевірте наявність цих компонентів за допомогою простого контрольного списку під час аналізу документів та інтерв’ю з ключовими інформаторами. Питання можуть включати:

• «Як здійснюється моніторинг небезпек і як формуються попередження?»

• «Як попередження доносяться до різних груп населення в зоні дії? Які канали використовуються для кожної з цільових аудиторій?»

• «Хто що робить, коли надходить сповіщення — чи можете ви покроково пояснити мені, як це відбувається?»

 

3) У співпраці з місцевими органами влади, комітетами з питань управління надзвичайними ситуаціями та метеорологічними або гідрологічними службамивизначити географічні райони, що охоплюються цією функціональною системою .  Попросіть їх підтвердити:

• Куди система надсилає сповіщення — які села, громади чи міста входять до цього переліку

• Які ризики покриває ця система

Якщо для різних видів небезпеки використовуються різні системи або канали зв’язку, визначте зони покриття окремо для кожної небезпеки.

 

4) Оцініть кількість людей, які проживають у зонах, що охоплюються системою, використовуючи найкращі доступні адміністративні дані про населення (наприклад, дані місцевих органів влади, прогнози перепису населення або муніципальні реєстри). Підрахуйте всіх мешканців у районах, на які розрахована система. Це є максимальною кількістю людей, які повинні отримувати попередження про небезпеку.

 

5) Перевірте, чи система працює, ознайомившись з документацією (наприклад, стандартні оперативні процедури, протоколи зв’язку), оцінивши наявне обладнання (сирени, платформи SMS, радіосистеми) та провівши опитування ключових інформаторів (наприклад, операторів систем раннього попередження та місцевих учасників заходів із зменшення ризиків стихійних лих, включаючи представників громад). Повне технічне тестування не є обов’язковим; мета полягає в тому, щоб підтвердити, що система існує та функціонує відповідно до опису.

 

6) Щоб розрахувати значення показника, підсумуйте загальну кількість людей, які проживають у районах, охоплених функціональною системою раннього попередження (EWS) .

Розбиття даних за місцем розташування, залежно від того, чи є система новою чи вдосконаленою, за типом небезпеки та іншими відповідними критеріями.

1) Цей показник вимірює теоретичний охоплення — тобто максимальну кількість людей, на яку розрахована система. Щоб оцінити фактичне охоплення (тобто скільки людей було охоплено насправді ), скористайтеся показником «Охоплення системою раннього попередження».

  

2) У міру можливості заохочуйте місцеві органи влади або громади проводити імітаційні навчання. Це може допомогти перевірити, наскільки ефективно система функціонує на практиці, та виявити можливі прогалини у сфері комунікації, координації чи залучення. Результати імітаційних навчань допомагають у інтерпретації даних, але не є обов’язковими для розрахунку охоплення.

 

3) Якщо різні системи охоплюють різні види небезпек (наприклад, повені та шторми), слід подавати дані щодо охоплення окремо для кожної небезпеки, щоб результати були чіткими та порівнянними.

 

4) Слід пам’ятати, що оцінки охоплення, засновані на документах та інтерв’ю з ключовими інформаторами, можуть завищувати фактичний рівень охоплення, особливо там, де комунікація на «останній милі» є слабкою. Використовуйте відповідні контрольні списки (наприклад,«Чи існує перевірений канал зв’язку в цій громаді?»), звіряйте інформацію, отриману від 2–3 ключових інформаторів, та інтерпретуйте результати з обережністю.

 

5) Інтерпретуючи результати щодо охоплення, слід враховувати, чи певні групи населення на практиці можуть систематично мати менші шанси бути охопленими, навіть якщо вони проживають у районах, класифікованих як охоплені. До груп, які мають менші шанси бути охопленими, можуть належати люди з інвалідністю, люди похилого віку та мешканці віддалених або ізольованих громад.