Інклюзивність процесів прийняття рішень на місцевому рівні

Результат

Вплив

ступінь, в якому місцеві процеси прийняття рішень, пов’язані з [вказати], є інклюзивними

Цей якісний показник вимірює ступінь інклюзивності та залученості до процесів прийняття рішень на місцевому рівні — наприклад, у сферах надання послуг, формування бюджету, планування розвитку або нагляду за управлінням. Він дозволяє оцінити, хто бере участь у цих процесах, чиї думки впливають на рішення, а також чи активно залучають місцеві механізми маргіналізовані або недостатньо представлені групи. Таким чином, цей показник дає уявлення про те, наскільки процеси місцевого врядування є чутливими до потреб громади та репрезентативними, і допомагає визначити напрямки для вдосконалення у сферах участі, підзвітності та інклюзивності.

Визначте значення показника, використовуючи таку методику:

1) Разом із ключовими партнерами проекту та іншими відповідними зацікавленими сторонами обговорити та узгодити чіткі критерії та визначення показників.

• Вкажіть, які саме «місцеві процеси прийняття рішень» підлягають оцінці. До них можуть належати комітети з розвитку сіл, планування містечок, бюджетне планування за участю громадськості, комітети користувачів послуг.

• Якщо це доречно, вкажіть тему або галузь (наприклад, освіта, охорона здоров’я, інфраструктура, засоби до існування, навколишнє середовище).

• Визначте поняття «інклюзивність» як ступінь, у якій різноманітні соціальні групи — особливо ті, що часто зазнають утисків — мають можливість повноцінно брати участь у процесі та впливати на його результати. При визначенні інклюзивності враховуйте такі аспекти:

  • Представництво: Хто бере участь? Чи входять до складу органів, що приймають рішення, жінки, молодь, представники меншин та інші вразливі групи населення?

  • Право голосу та вплив: Чи мають усі учасники можливість вільно висловлювати свої думки, і чи враховуються ці думки при прийнятті рішень?

  • Доступність: Чи є процеси (наприклад, засідання, консультації) доступними з точки зору мови, місця проведення, часу та інформації?

  • Підзвітність та зворотний зв’язок: чи рішення доносяться до відома громадськості у прозорий спосіб, і чи отримують громадяни інформацію про те, як було використано їхні пропозиції?

  Ці показники можуть слугувати основою для якісної оцінки.

2) Визначте звітний період, за який ви будете збирати дані щодо інклюзивності місцевих процесів прийняття рішень. Зазвичай оцінюйте ситуацію в межах поточного звітного року або періоду реалізації проєкту (наприклад, за останні 12 місяців).

3) Розробити інструмент для фіксації даних щодо інклюзивності місцевих процесів прийняття рішень. Підготувати простий інструмент (таблицю або контрольний список) для документування інклюзивності місцевих процесів прийняття рішень відповідно до заздалегідь визначених критеріїв (крок 1). Цей інструмент може фіксувати, наприклад, таку інформацію щодо кожного спостережуваного випадку інклюзивності місцевих процесів прийняття рішень:

• місцезнаходження

• період / дата

• рівень (село, селище, муніципалітет)

• процес прийняття рішень

• тема / галузь

• категорія зацікавлених сторін, які сприяли змінам

• представництво груп

• механізми вираження думки та впливу

• доступність

• механізми підзвітності

• джерело підтвердження / докази

• внесок у проект

• зовнішній внесок

4) Зібрати докази, використовуючи два або більше з наведених нижче методів:

• Аналіз документів та матеріалів ЗМІ: Проаналізуйте протоколи засідань, списки учасників, офіційні звіти, статті в ЗМІ або дописи в соціальних мережах, щоб визначити, які групи брали участь та в якій мірі їм вдалося висловити свої погляди.

• Інтерв’ю з ключовими інформаторами: Проведіть інтерв’ю з місцевими лідерами, представниками організацій громадянського суспільства (ОГС) та учасниками, зокрема з представників недостатньо представлених груп, щоб з’ясувати, кого було включено або виключено, і чому.

• Обговорення у фокус-групах: Організувати обговорення за участю представників різних верств громади з метою оцінки їхнього сприйняття справедливості, відкритості та впливу на процес прийняття рішень.

• Спостереження: Відвідувати місцеві засідання, на яких приймаються рішення, з метою оцінки динаміки участі (хто виступає, хто приймає рішення).

• Опитування: Проведіть коротке опитування серед учасників або членів спільноти, щоб з’ясувати їхнє сприйняття інклюзивності та зрозуміти, чи відчували люди себе поінформованими, чи мали можливість брати участь у процесі та чи їхню думку враховували.

5) Занести зібрану та перевірену інформацію до розробленого інструменту/бази даних (крок 3).

6) Розробити набір чітких критеріїв та стандартів для оцінки ступеня внеску ОГС/партнерів. Одним із варіантів є використання рубрик (докладніші вказівки наведено в ресурсах нижче) — структурованого інструменту оцінки, який використовує описові рівні для визначення досягнутого рівня ефективності. Рубрики містять чіткі описові критерії для кожного рівня, що дозволяє користувачам класифікувати прогрес послідовно, систематично та у порівнянний спосіб. У цьому випадку рубрика повинна описувати глибину та послідовність залучення до місцевих процесів прийняття рішень відповідно до визначених вимірів (наприклад, представництво, право голосу та вплив, доступність, підзвітність та зворотний зв’язок). Користувачі завжди повинні формулювати власні рубрики, специфічні для проекту, на початковому етапі відповідно до результатів базового аналізу. В ідеалі формулювання має відбуватися під час спільного семінару з партнерами проекту. Ілюстративний приклад шкали рубрики та опис кожного рівня наведено в додатку нижче.

7) Оцініть ступінь досягнення показника. Використовуйте інформацію, зафіксовану в розробленому інструменті/базі даних (крок 3), щоб присвоїти оцінюваним процесам прийняття рішень рівень за шкалою (наприклад: мінімальний, початковий, помірний, значний, інституціоналізований). Для визначення відповідного рівня залучіть експерта (експертів) або — якщо ви хочете заохотити участь та посилити відчуття відповідальності — організуйте семінари за участю представників громадянського суспільства, громадських груп та інших відповідних зацікавлених сторін.

Використання числової шкали (наприклад, від 1 до 5, як зазначено в додатку нижче) може спростити порівняння та узагальнення.

За бажанням можна підбити підсумки щодо того, скільки місцевих процесів прийняття рішень належать до кожного рівня рубрики, щоб проілюструвати загальний прогрес у сфері інклюзивності.

Розгляньте можливість залучення зовнішнього експерта або оцінювача для підтвердження/валідації ваших результатів під час оцінки проекту.

8) Звіт щодо показника. Надайте описовий аналіз досягнень за цим показником, узагальнивши зібрані дані та присвоєні рівні за шкалою оцінювання (крок 7), а також додайте протоколи чи документацію з семінарів із колективного оцінювання, якщо такі є. Опишіть ступінь та якість інклюзивності процесу прийняття рішень, підкресливши, як різні групи — особливо ті, що часто недостатньо представлені, — мали можливість отримати доступ до процесу, брати в ньому участь та впливати на нього. Поєднайте будь-яку наявну кількісну інформацію (наприклад, кількість оцінених процесів) з якісною інтерпретацією, що пояснює глибину, послідовність та рівноправність участі. Використовуйте результати оцінювання за шкалою, щоб узагальнити загальні закономірності або зміни в інклюзивності в різних процесах прийняття рішень.

Повідомляйте про результати та інтерпретуйте їх з урахуванням відповідних контекстуальних факторів, таких як місце розташування, тип груп-учасниць (наприклад, громадянське суспільство, приватний сектор, члени громади, маргіналізовані групи тощо), а також характеристики груп-учасниць (наприклад, гендер, вік, інвалідність, етнічна приналежність, переміщення, бідність тощо), наскільки це можливо та доцільно.

1)Використовуйте цей показник, якщо ви хочете оцінити якість інклюзивності, а не лише кількість учасників. Застосовуйте чіткі якісні критерії (наприклад, шкали оцінювання) для оцінки того, наскільки інклюзивними є місцеві процеси прийняття рішень — з урахуванням представництва, можливості висловити свою думку, доступності та зворотного зв’язку — замість того, щоб покладатися виключно на підрахунок кількості присутніх.

2)Розгляньте можливість використання методології «Outcome Harvesting» для документування та оцінки покращень у сфері інклюзивності. «Outcome Harvesting» може допомогти систематично виявляти, описувати та перевіряти конкретні приклади, коли місцеві процеси прийняття рішень стали більш інклюзивними. Скористайтеся рекомендаціями щодо методології «Outcome Harvesting», наведеними в наведених нижче матеріалах. Для кожного «зафіксованого результату» зафіксуйте:

• Що змінилося? (наприклад, у плані представництва, доступності, можливості висловлювати свою думку або підзвітності)

• Хто вніс зміни? (які органи чи процеси)

• Коли і де відбулася ця зміна?

• Наскільки істотною є ця зміна?

• Як саме цей проєкт сприяв цьому? (наприклад, шляхом створення інклюзивних просторів, зміцнення потенціалу, адвокаційної діяльності, надання технічної підтримки або налагодження контактів)

3)Щоб відстежувати прогрес у динаміці, застосовуйте критерії оцінювання на початковому етапі та у заплановані моменти звітування (наприклад, щорічно та/або на завершальному етапі), щоб оцінити, чи змінюється рівень інклюзивності місцевих процесів прийняття рішень з плином часу — наприклад, від «початкової» до «значної» інклюзивності.

4)Якщо використання рубрик вимагає занадто великих ресурсів або якщо неможливо зібрати достатньо даних для обґрунтованого визначення оцінок (наприклад, через масштаб проекту або обмеження щодо координації дій партнерів), слід відповідно адаптувати методологію. У таких випадках можна використовувати метод «Outcome Harvesting» без оцінювання за рубриками, зберігаючи при цьому підхід, орієнтований на результати та заснований на фактичних даних.

5)Визначте поняття «інклюзивність» з урахуванням конкретного контексту. На початку реалізації проєкту з’ясуйте, які групи в кожній конкретній ситуації вважаються маргіналізованими або недостатньо представленими, щоб забезпечити оцінку, що відповідає місцевим реаліям.

6)З огляду на те, що громадянський простір налічує багато учасників, проаналізуйте, як діяльність у рамках проєкту могла вплинути на інклюзивність місцевих процесів прийняття рішень. Це допоможе вам глибше зрозуміти свій внесок. Визначте, чи можна пов’язати спостережувані покращення у сферах представництва, можливості висловлювання думки, доступності або механізмів зворотного зв’язку з підтримкою проєкту. До таких заходів можуть належати зміцнення потенціалу, підвищення обізнаності, сприяння створенню інклюзивних просторів або адвокаційна діяльність. Оцінюючи внесок, з’ясуйте, чи (а) заходи в рамках проєкту відповідають спостережуваним змінам, (б) зацікавлені сторони підтверджують вплив проєкту та (в) чи не існує більш переконливого альтернативного пояснення. Задокументуйте шляхи досягнення результатів за допомогою інтерв’ю, сесій рефлексії або методу «збору результатів» (Outcome Harvesting), щоб зрозуміти, як проєкт допоміг посилити інклюзивність.

7) Якщо дозволяють ресурси, варто також врахувати альтернативні або зовнішні чинники, що сприяють змінам. Їх можна оцінити, поставивши такі запитання:

• Як політичний контекст вплинув на цю зміну/результат — позитивно чи негативно?

• Як співпраця з іншими учасниками вплинула на досягнення цієї зміни / результату? Які учасники брали участь у цьому процесі, і яким чином їхня участь сприяла або перешкоджала прогресу?

8)Якщо мета вашого проєкту полягає у посиленні участі та відчуття причетності ключових зацікавлених сторін, залучіть їх до розробки методології оцінки за показниками та/або до перевірки результатів оцінки за показниками. Залучіть членів громади, представників громадянського суспільства, місцеві органи влади та інших партнерів до розробки критеріїв оцінювання, перегляду присвоєних рівнів / числових оцінок та обговорення їхнього спільного розуміння процесу прийняття рішень на місцевому рівні з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін.

9) Якщо ваш проєкт має значну складову, пов’язану з гендерною рівністю та соціальною інклюзією, крім оцінки рівня інклюзії, задокументуйте будь-які перешкоди, з якими стикаються маргіналізовані та недостатньо представлені групи у доступі до місцевого процесу прийняття рішень, участі в ньому або впливі на нього. Використовуйте ці висновки для надання рекомендацій щодо того, як зробити процеси прийняття рішень більш інклюзивними та справедливими.