Коефіцієнт виживання

Результат

Відсоток [вказати цільову групу], які продовжують функціонувати [вказати час] з моменту отримання підтримки

Цей показник вимірює частку підприємств, що отримали підтримку, які продовжують функціонувати через певний період після її отримання. Його мета — продемонструвати стійкість наданої допомоги. Цей показник є особливо важливим для проєктів, спрямованих на підтримку стартапів, де рівень виживання часто опускається нижче 50 % протягом перших чотирьох років.

Визначте значення показника, використовуючи одну з наведених нижче методик:

 

 

А) Якщо підприємство має надійну систему бухгалтерського обліку та подає щорічні податкові декларації, слід застосовувати такий підхід:

 

1) Пропишіть у своїх письмових угодах з підприємствами, яким надається підтримка, що кожне підприємство зобов’язане щорічно надавати копію свого звіту про доходи (одного з документів, що подаються до податкових органів для виконання зобов’язання підприємства щодо сплати податку на прибуток). Ці документи слід надавати протягом усього періоду, необхідного вам для моніторингу результатів діяльності підприємства. Водночас угода має містити зобов’язання проекту/організації використовувати ці дані виключно для цілей моніторингу та оцінки і не передавати їх стороннім особам.

 

2) Визначити мінімальний поріг доходу, при досягненні якого підприємство можна вважати «діючим».

 

3) Використовуючи цей поріг, підрахуйте кількість діючих підприємств.

 

4) Щоб обчислити значення показника, поділіть кількість підприємств, що ведуть діяльність, на загальну кількість опитаних підприємств. Помножте отриманий результат на 100, щоб перетворити його на відсоток.

 

 

 

Б) У всіх інших випадках дотримуйтесь такого підходу:

 

1) Виберіть період, за який ви будете оцінювати результати діяльності підприємства. Це можуть бути, наприклад, останні 3 місяці. Однак, якщо обсяги продажів схильні до сезонних коливань, вам доведеться відповідно скоригувати цей період (наприклад, якщо підприємство займається переробкою фруктів, то, ймовірно, фрукти доступні лише в післязбиральний сезон. Подібні проблеми можуть виникати у деяких підприємствах, що працюють у сфері туризму, тощо).

 

2) Визначте, що ви маєте на увазі під терміном «діючий»: яким саме критеріям має відповідати підприємство, щоб вважатися «діючим»? Це дуже важливо, оскільки це усуває потенційну суб’єктивність показника для підприємств, у випадку яких може бути складно визначити, чи є вони «діючими». Приклади таких критеріїв — які завжди слід адаптувати з урахуванням контексту вашого втручання — включають:

    - підприємство надало свої послуги в мінімальному, заздалегідь визначеному обсязі та у встановлені терміни (наприклад, певній кількості клієнтів)

    - підприємство досягло мінімального, заздалегідь визначеного обсягу продажів

 

3) Зберіть необхідні дані, використовуючи одну з таких методик:

Збір даних безпосередньо від підприємств, яким надається підтримка: По-перше, попросіть представників підприємств, яким надається підтримка, надати вам документи, які можуть допомогти визначити, чи можна вважати ці підприємства «діючими», наприклад, бухгалтерські документи, реєстр запасів, список клієнтів тощо. Далі зберіть будь-яку відсутню інформацію, спираючись на спостереження на місці розташування підприємства (наприклад, чи спостерігається діяльність, що свідчить про його функціонування, така як відвідування клієнтів чи постачальників) та опитування найбільш релевантних зацікавлених сторін, таких як: представники підприємства, працівники, основні покупці, постачальники або сусіди. Якщо ви надавали підтримку дуже великій кількості підприємств і не можете опитати їх усі, використовуйте репрезентативну вибірку підприємств, яким надається підтримка. 

Збір даних від інших зацікавлених сторін: У деяких випадках ви можете зібрати дані про цільові підприємства від інших зацікавлених сторін. Наприклад, програми розвитку часто підтримують «контрактне сільське господарство», за якого велика компанія укладає договори з малими підприємствами або фермерами на постачання продукції. У цьому випадку замість того, щоб проводити опитування кожного малого підприємства, швидше буде просто опитати велику компанію, яка може вказати, які з її постачальників здійснюють діяльність. Надійність даних, наданих великою компанією, слід перевірити шляхом відвідування невеликої кількості випадково обраних постачальників.

 

4) Щоб обчислити значення показника,поділіть кількість підприємств, що ведуть діяльність, на загальну кількість підприємств. Помножте отриманий результат на 100, щоб перетворити його на відсоток.

Розбийте дані за типами підприємств, яким надається підтримка, та іншими критеріями, що мають значення для спрямованості заходів.

1) Не слід оцінювати показники виживання раніше, ніж через рік після створення/надання підтримки підприємствам — ваші результати матимуть дуже обмежену достовірність (ідеальний термін — 2–3 роки).

 

2) Рекомендується також проаналізувати, чому деякі підприємства більше не ведуть діяльність.   

 

3) Середні показники виживання новостворених підприємств (у країнах з високим рівнем доходу, див. 1, 2, 3), які не отримували підтримки від жодної організації з розвитку, становлять:

   - після^1-го року: 80–93 %

   - після^2-го курсу: 69–76 %

   - після^3-го курсу: 60–62 %

   - після^4-го курсу: 51–56 %

   - після^5-го року: 44–51 %

Ці цифри можуть дати вам загальне уявлення про те, чого можна очікувати; однак майте на увазі, що 1) показники виживання різняться залежно від контексту; і що 2) підприємства, створення яких було зумовлене наявністю допомоги на розвиток (наприклад, фінансових грантів), можуть мати нижчі показники виживання, ніж ті, що базуються переважно на ідеях та рішучості засновників.