Збільшення участі молоді в процесах прийняття рішень

Результат

ознаки зростання участі молоді в процесах прийняття рішень на [місцевому / регіональному / національному] рівні

Цей якісний показник відображає зміни у рівні та якості участі молоді в процесах прийняття суспільних рішень — таких як планування розвитку громади, партисипативне бюджетування, діалог щодо політики або платформи управління.

Визначте значення показника, використовуючи таку методику:

1) Разом із ключовими партнерами проекту та іншими відповідними зацікавленими сторонами обговорити та визначити чіткі критерії та визначення показників.

• Дайте визначення поняття «молодь» відповідно до національних критеріїв або критеріїв проекту.

• Дайте визначення поняттю «збільшення рівня участі». Це поняття можна визначити як«позитивну зміну, що стала наслідком втручання» в одному або кількох із таких аспектів:

  • Представництво: участь молоді в органах, що приймають рішення.

  • Залученість: Частота та якість участі молоді в обговореннях або процесі прийняття рішень.

  • Інституціоналізація: Наявність офіційних механізмів, що забезпечують постійну участь молоді.

  Участь, яка має суто символічний характер (наприклад, присутність без активної участі), не повинна враховуватися, якщо вона не свідчить про намір брати участь (наприклад, задавання питань, підписання петицій, надання відгуків). Зростання рівня участі не означає впливу на прийняття рішень, і визначення поняття «зростання рівня участі» має відображати це розрізнення.

• Вкажіть «процеси прийняття рішень», які підлягають оцінці, — наприклад, громадські ради, комітети містечок, засідання з планування за участю громадськості, молодіжні ради або національні політичні платформи.

• Уточніть рівень аналізу (місцевий, регіональний, національний).

2) Визначити, що саме вважається «доказом» зростання рівня залучення молоді. До прийнятних доказів належить поєднання щонайменше двох із таких джерел:

• Офіційні документи, що засвідчують участь молоді: протоколи засідань, політичні документи, резолюції, плани дій.

• Дані про механізми залучення громадськості: молодіжні ради, консультації, дорадчі групи, громадські слухання.

• Звіти або матеріали ЗМІ, що підтверджують залучення молоді до процесів прийняття рішень.

• Свідчення або заяви молоді, органів влади, організацій громадянського суспільства (ОГС) або незалежних спостерігачів, що підтверджують суттєву участь молоді.

3) Визначте звітний період, за який ви збиратимете дані про зростання рівня участі молоді. Збирайте дані за визначений проміжок часу, як правило, за поточний звітний рік або період реалізації проєкту (наприклад, за останні 12 місяців).

4) Розробити інструмент для фіксації свідчень про зростання рівня участі молоді. Підготувати простий інструмент — наприклад, таблицю або базу даних — для документування видів змін та свідчень про зростання рівня участі молоді у процесах прийняття рішень відповідно до заздалегідь визначених критеріїв (крок 1). Цей інструмент може фіксувати, наприклад, таку інформацію щодо кожного зафіксованого випадку зростання рівня участі молоді:

• рівень (місцевий / регіональний / національний)

• період / дата

• тип процесу або механізму прийняття рішень

• кількість або тип молодіжних груп, що беруть участь

• опис участі та того, як вона змінилася

• категорія зацікавлених сторін, які сприяли змінам

• значення змін

• джерело підтвердження / докази

• внесок у проект

• зовнішній внесок

5) Зібрати докази, використовуючи два або більше з наведених нижче методів:

• Аналіз документів та матеріалів ЗМІ: вивчіть протоколи засідань, списки учасників, листи відвідуваності, плани, програмні документи, повідомлення ЗМІ або дописи в соціальних мережах, щоб перевірити залучення або представництво молоді.

• Інтерв’ю з ключовими інформаторами: Проведіть інтерв’ю з молодими учасниками, представниками місцевої влади, представниками громадських організацій або лідерами громад, щоб з’ясувати, як розвивалася залученість молоді та що змінилося.

• Обговорення у фокус-групах: Проведіть обговорення з групами молоді, щоб дослідити участь молоді у процесах прийняття рішень та пов’язані з цим факти. Рекомендуємо поставити такі запитання:

  • На вашу думку, як змінилася участь молоді у процесі прийняття рішень на місцевому рівні за [ вказати період]? Що сприяло цій зміні?

  • Як зазвичай різні групи молоді висловлюють свої думки або беруть участь у прийнятті рішень на місцевому рівні? Чи можете ви навести якісь конкретні приклади?

  • Наскільки суттєвою є ця зміна? Чому? Чим нинішній рівень участі відрізняється від ситуації [ вказати період]?

• Рекомендація: По можливості відвідуйте засідання, на яких приймаються рішення, щоб безпосередньо спостерігати за динамікою участі молоді.

• Опитування: Проведіть коротке опитування серед молоді, щоб виявити зміни в поведінці щодо участі, про які повідомляють самі респонденти. Опитування може допомогти з’ясувати, чи частіше молодь відвідувала засідання з прийняття рішень, висловлювала свою думку або ділилася поглядами, подавала пропозиції, долучалася до молодіжних форумів чи комітетів, а також чи стежила за виконанням рішень на місцевому, регіональному чи національному рівнях.

6) Зафіксуйте інформацію у інструменті, який ви розробили на кроці 4, та збережіть підтверджуючі матеріали. Зберігайте протоколи засідань, проекти політик, списки учасників, свідчення (наприклад, отримані під час групових обговорень та інтерв’ю), матеріали ЗМІ, фотографії або відео, що підтверджують зростання рівня участі молоді.

7) Звіт щодо показника. Надайте описовий аналіз досягнень за цим показником, використовуючи зібрані дані та інформацію, зафіксовану у складеній таблиці або базі даних (крок 4). У своєму звіті поєднуйте будь-яку наявну кількісну інформацію (наприклад, кількість процесів прийняття рішень або місць, де зросла участь молоді) з якісною інтерпретацією, яка пояснює характер, глибину та значення спостережуваних змін у залученні молоді.

Надавайте звіт та інтерпретуйте отримані результати з урахуванням відповідних контекстуальних факторів, таких як рівень управління (місцевий / регіональний / національний), тип процесу прийняття рішень (наприклад, планування, формування бюджету, розробка політики) та географічний регіон (міський / сільський), наскільки це можливо та доцільно.

1)Використовуйте цей показник, коли опис якісного масштабу змін дає більш змістовне уявлення, ніж кількісні виміри. Він дозволяє оцінити, наскільки залучення молоді стало активнішим, змістовнішим та впливовішим, замість того, щоб покладатися на кількісні показники відвідуваності, які можуть спотворити уявлення про прогрес. Якісний підхід допомагає визначити, чи справді участь молоді з часом поглибилася, розширилася або стала більш інклюзивною.

2) Цей показник вимірює масштаб та якість участі молоді, а не ступінь впливу її пропозицій на остаточні рішення. Участь можна вважати підвищеною навіть у тих випадках, коли пропозиції молоді не приймаються, за умови, що взаємодія є змістовною, регулярною та інклюзивною. Якщо ваш проєкт також має на меті оцінити ступінь впливу, це можна включити як додатковий аспект до оцінки (наприклад, «Вплив: докази того, що погляди молоді відображаються у результатах або офіційних документах»), але його слід аналізувати окремо від участі.

3)Розгляньте можливість використання методологій «Збору результатів» (Outcome Harvesting) або «Найбільш значущої зміни» (Most Significant Change) для фіксації суттєвих змін у сфері участі молоді. Ці якісні методи добре підходять для цього показника, оскільки допомагають задокументувати , що змінилося, як і чому це сталося, а також чому ці зміни мають значення, і який внесок зробив проект. Методологію «Збору результатів» можна використовувати для виявлення та перевірки конкретних випадків, коли молодь проявляла ініціативу, пропонувала ідеї або впливала на рішення, а також для пояснення значущості цих змін. Методологія «Найбільш значущих змін» дозволяє зібрати історії молоді, в яких описується, як розвивалася участь, і чому ці зміни є важливими з їхньої точки зору. Залучення як молоді, так і місцевої влади до аналізу цих результатів може посилити процес навчання та підтвердження отриманих даних.

4)Визначте, чи необхідно збирати вихідні дані, з огляду на тип або поєднання методологій, які ви використовуєте, а також тип даних, які ви збираєте.

5)Провести триангуляцію даних. Дані та докази стають більш переконливими, коли їх перевіряють та підтверджують за допомогою кількох джерел, зокрема супровідних документів, думок сторонніх осіб та інших експертів.

6)Інтерпретуйте результати та будь-які оцінки в соціальному, інституційному та політичному контексті на відповідному рівні прийняття рішень. Порівнюйте спостережувані зміни з ситуацією, що існувала до втручання — використовуючи вихідні дані або спогади респондентів — і враховуйте, що суттєвий прогрес може виглядати по-різному в різних місцевостях та на різних рівнях. Наприклад, те, що молодь уперше висловлює свою думку на сільських зборах, може бути не менш значущою зміною, ніж те, що молодь у місті починає подавати письмові пропозиції або брати участь у роботі комітетів з прийняття рішень. Під час оцінки прогресу заохочуйте партнерів замислитися над тим, які кроки потрібно вжити для подальшого посилення участі молоді у наступному періоді, визначаючи сприятливі фактори та перешкоди, що впливають на залучення молоді. Це допомагає уникнути недоречних порівнянь між різними контекстами та дає уявлення про умови, що впливають на зміни.

7)З огляду на те, що громадянський простір налічує багато учасників, для глибшогорозуміння вашого внеску проаналізуйте, як заходи в рамках проєкту могли вплинути на виявлені зміни в рівні участі молоді. Визначте, чи можна пов’язати ці зміни з підтримкою, наданою в рамках проєкту. Це може включати оцінку тренінгів з лідерства для молоді або громадянської освіти, сприяння створенню майданчиків для діалогу серед молоді, наставництво, інформаційно-просвітницьку діяльність громадських організацій, очолюваних молоддю та підтримуваних проєктом, або комунікаційні кампанії.

8) Якщо дозволяють ресурси, варто також врахувати альтернативні або зовнішні чинники, що сприяють змінам. Їх можна оцінити, поставивши такі запитання:

• Як політичний контекст вплинув на цю зміну / результат — позитивно чи негативно?

• Як співпраця з іншими учасниками вплинула на досягнення цієї зміни / результату? Які учасники брали участь у цьому процесі, і яким чином їхня участь сприяла або перешкоджала прогресу?

9)Якщо ваш проєкт має значний компонент, пов’язаний із гендерною рівністю та соціальною інклюзією, розгляньте можливість оцінити, чи також спостерігається зростання участі маргіналізованих або недостатньо представлених груп молоді — жінок, представників етнічних меншин, молоді з інвалідністю — та розгляньте можливість вивчення конкретних перешкод, з якими вони, можливо, все ще стикаються.

10)Якщо у рамках вашого проєкту потрібно оцінити ступінь участі, а не документальні докази, ви можете розглянутиможливість переформулювання показника у такий вигляд: «Ступінь участі молоді у процесах прийняття рішень на [місцевому / регіональному / національному] рівні». Додаткові рекомендації щодо цього підходу, включаючи практичні аспекти та ілюстративні приклади, наведено у двосторінковому документі, посилання на який наведено нижче.

11) Якщо збір або перевірка якісних даних щодо зростання рівня участі молоді є неможливими, слід розглянути можливість використання кількісного показника, наприклад:

• Відсоток молоді з цільової групи, яка повідомляє про більш активну участь у процесах прийняття рішень на [місцевому / регіональному / національному] рівні; або

• Відсоток молоді з цільової групи, яка повідомляє про зростання активності у [громадській діяльності, наприклад, у зборах громади, захисті інтересів, волонтерстві, громадських консультаціях або виборах] внаслідок участі в цій ініціативі.

Ці варіанти дозволяють фіксувати зміни в рівні залученості молоді, про які повідомляють самі учасники, за допомогою опитування, що ґрунтується на суб’єктивних оцінках, забезпечуючи кількісний, але водночас змістовний показник прогресу, при цьому вимагаючи менше етапів якісної перевірки.

12) Щодо проєктів, що фінансуються ЄС, слід замість цього враховувати такий показник OPSYS (більше варіантів можна знайти за посиланням сторінці «Заздалегідь визначені показники для розробки та моніторингу заходів, що фінансуються ЄС» ): Відсоток учасників інформаційно-просвітницьких та адвокаційних заходів, які визнають, що в результаті участі в цих заходах вони самостійно продовжили займатися цією темою.