Знання про ризики стихійних лих

Вихідні дані

Відсоток [цільової групи], які набрали мінімальний прохідний бал у тесті на знання про ризики стихійних лих

Цей показник вимірює частку людей, які володіють необхідними практичними знаннями про ризики стихійних лих та способи реагування на них. Він допомагає оцінити, чи сприяли заходи з підвищення обізнаності або навчання покращенню здатності людей діяти до, під час та після стихійного лиха (наприклад, як реагувати на попередження про повінь або куди евакуюватися). Показник зосереджується на практичних, орієнтованих на дії знаннях, а не на теоретичному розумінні понять, пов’язаних із стихійними лихами.

Визначте значення показника, використовуючи таку методику:

1)Розробити короткий практичний тест на перевірку знань ( 5–10 питань), який відображає місцеві небезпеки та очікувані захисні заходи. Тест повинен зосереджуватися на тому, що люди мають робити в реальних ситуаціях, а не на технічних визначеннях чи теорії. Зазвичай тест слід проводити усно, використовуючи просту мову, сценарії або наочні підказки, де це доречно, щоб уникнути виключення осіб із низьким рівнем грамотності, труднощами в навчанні або мовними бар’єрами. Письмові формати слід використовувати лише в разі необхідності.

Приклади питань:

• Що слід зробити в першу чергу, якщо оголошено попередження про повінь?

• Де знаходиться найближчий безпечний пункт евакуації?

• Які заходи допомагають запобігти травмам під час сильного вітру чи шторму?

• До кого слід звертатися у разі надзвичайної ситуації?

 

2)Домовтеся про мінімальний бал, необхідний для «складання». Наприклад, вимагайте 60 % правильних відповідей. Перевірте реалістичність цього порогу під час попереднього тестування анкети. Встановіть цей поріг на початковому етапі та залишайте його незмінним протягом усіх раундів опитування, щоб забезпечити порівнянність результатів.

 

3)Зібрати необхідну інформаціюшляхом проведення індивідуальних інтерв’ю з репрезентативною вибіркою членів цільової групи та проведіть оцінку знань у доброзичливій, неоцінювальній манері. Реєстратори повинні чітко пояснити, що мета полягає у розумінні рівня знань та готовності, а не у виставленні оцінок чи оцінюванні респондентів, і що відповіді не вплинуть на надання допомоги чи участь у програмі. Адаптуйте форму подачі інформації до мови, віку, інвалідності та рівня комфорту респондентів.

 

4)Щоб обчислити значення показника, поділіть кількість респондентів, які набрали принаймні мінімальний прохідний бал, на загальну кількість респондентів. Помножте отриманий результат на 100, щоб перетворити його на відсоток.

Розбийте дані за статтю, віковою групою, місцем проживання та іншими критеріями, що мають значення для контексту та спрямованості вашої діяльності.

1) Оцінювання має бути коротким і зосередженим на практичних знаннях, які можна застосувати в реальних ситуаціях, а не на запам’ятовуванні гасел чи змісту навчання.

 

2)Проведіть попереднє тестування питань, щоб переконатися, що вони сформульовані чітко, відповідають місцевим реаліям і є зрозумілими для різних груп населення.

 

3)Використовуйте однакові запитання та правила підрахунку балів у всіх раундах опитування, щоб забезпечити порівнянністьрезультатів у динаміці.

 

4) Якщо це можливо, доповніть оцінювання простими перевірками застосованих знань, наприклад, спостереженням за поведінкою під час симуляційного завдання.

 

5)Ретельно аналізуйте результати: нижчі показники серед певних груп можуть свідчити про нерівний доступ до інформації чи навчання, мовні бар’єри або виключення з заходів, а не про відсутність потенціалу. По можливості фіксуйте такі обмеження та використовуйте отримані дані для підвищення інклюзивності заходів з підготовки до надзвичайних ситуацій.