Коефіцієнт невідшкодування

Результат

Відсоток дітей, виписаних після лікування [вказати: тяжкої / помірної] гострої недоїдання як таких, що не одужали

Показник відсутності одужання є основним показником ефективності програм лікування гострого недоїдання. Він вимірює частку дітей, виписаних із визначеної лікувальної програми, яких відповідно до чинного протоколу звітності класифікують як таких, що не одужали.

Визначте значення показника, використовуючи таку методику:

 

1) Спочатку визначте групу лікування та компонент програми, щодо яких подається звіт, наприклад, дітей із тяжким гострим недоїданням (SAM), які отримують лікування в амбулаторній терапевтичній програмі (OTP) або центрі стабілізації (SC), або дітей із помірним гострим недоїданням (MAM), які отримують лікування в рамках цільової програми додаткового харчування (SFP). Розраховуйте результати окремо для різних груп лікування та компонентів програми, якщо лише відповідна система звітності не визначає, як слід об’єднувати результати.

Підрахуйте кількість дітей, яких класифіковано як таких, що не одужали, відповідно до чинного національного або програмного протоколу звітності. Згідно з системою звітності CMAM 2015 року, категорія «не одужали» охоплює випадки направлення до медичних закладів та відсутності реакції на лікування в амбулаторних терапевтичних програмах (ОТП) та центрах стабілізації (ЦС); у цільових програмах додаткового харчування (СФП) вона також включає переведення на терапевтичне лікування. Направлення слід включати до категорії «не одужання» лише в тому випадку, якщо воно класифікується як виписка відповідно до чинної системи звітності.

  

2) Поділіть це число на загальну кількість дітей, виписаних із тієї самої групи пацієнтів, що проходили лікування, протягом того самого звітного періоду. Помножте отриманий результат на 100, щоб перетворити його на відсоток.

  

3) Отримане значення є коефіцієнтом невідшкодування, вираженим у відсотках.

Ці дані можна розбивати за статтю, віковою групою, географічним регіоном, а також, якщо це доречно та можливо, за місцем лікування та статусом інвалідності.

1) Для цього показникане потрібно проводити окреме опитування— усі дані можна отримати з регулярних записів програми лікування.

    

2) Відсутність одужання є комплексним показником і, отже, надає обмежену інформацію щодо причин, через які діти не одужали. У випадках, коли рівень відсутності одужання є високим або істотно змінюється, слід окремо проаналізувати категорії, що складають цей показник, оскільки вони можуть свідчити про різні проблеми та вимагати різних заходів реагування.

3) У програмі «Sphere 2018» не визначено окремого кількісного показника ефективності щодо випадків, коли допомога не була надана. Слід розглядати ці дані у поєднанні з показниками відновлення, смертності та невиконання зобов’язань, а також досліджувати причини відсутності відповіді або інших негативних тенденцій.

Також рекомендуємо врахувати такі показники:

• Показник одужання (вилікування) (оцінює кількість випадків успішної виписки та повинен аналізуватися разом із показниками неодужання)

• Рівень смертності (відображає смертність як додатковий показник ефективності лікування)

• Рівень відмов (враховує припинення лікування як ще один додатковий результат)

• Покриття послуг з лікування гострого недоїдання (показує, чи охоплюються діти, які потребують лікування, чого не вимірюють показники результатів виписки)