Рівень індикатора
Формулювання показника
Призначення показника
Як зібрати та проаналізувати необхідні дані
Визначте значення показника, використовуючи таку методику:
1) Чітко визначте, яку саме поведінку ви хочете оцінити, вказавши, хто що повинен робити, а також, за необхідності, як часто або за яких обставин. Наприклад, оцініть, наскільки легко чи складно опікунам давати дітям віком до п’яти років розчин для пероральної регідратації (ОРС) щоразу, коли у них виникає діарея.
2) Визначте, у кого ви будете збирати дані: у людей, які вже демонструють таку поведінку («ті, хто це робить»), у людей, які не демонструють таку поведінку («ті, хто цього не робить»), чи в обох груп:
Збір даних від учасників, які втілюють ці дії, може допомогти вам зрозуміти, наскільки важко їм дотримуватися певної поведінки, оскільки вони діляться своїми враженнями, ґрунтуючись на особистому досвіді. Цей досвід, ймовірно, вплине на їхню здатність і бажання продовжувати дотримуватися такої поведінки в довгостроковій перспективі.
З іншого боку, опитування осіб, які не практикують дану поведінку, дасть вам дані, що ґрунтуються переважно на їхніх припущеннях щодо того, наскільки складно практикувати цю поведінку (якщо, звичайно, вони раніше не мали досвіду її практикування). Хоча такі припущення можуть бути «неправильними» (через брак досвіду у осіб, які не практикують дану поведінку), вони все одно є дуже важливими, оскільки, як правило, мають значний вплив на ймовірність того, чи почнуть ці особи практикувати дану поведінку.
Збір даних від обох груп допоможе вам зрозуміти точки зору як «виконавців», так і «невиконавців». Однак, оскільки кожна група надає вам різні типи даних (досвід проти припущень), рекомендується не змішувати отримані дані. Натомість окремо вкажіть відсоток «виконавців» і «невиконавців», які вважають, що практикувати таку поведінку відносно легко. Якщо ви вирішите проводити опитування як серед тих, хто це робить, так і серед тих, хто цього не робить, врахуйте це у своїй стратегії відбору вибірки, щоб забезпечити опитування достатньої та репрезентативної вибірки з кожної групи.
3) Проведіть індивідуальні інтерв’ю з репрезентативною вибіркою представників вашої цільової групи:
Спочатку з’ясуйте, чи вже практикує респондент дану поведінку (скористайтеся різними посібниками, наведеними у відповідних розділах сайту IndiKit). Якщо ви маєте намір оцінити сприйняття тих, хто не практикує цю поведінку («Non-Doers»), з’ясуйте, чи знають вони про існування цієї поведінки (про легкість її практикування слід запитувати лише тих, хто знає про цю поведінку; інші, ймовірно, не дадуть змістовної відповіді).
Далі оцініть, наскільки, на думку респондента, легко чи важко проявляти таку поведінку (пункт А1 нижче).
Якщо респонденти зазначають, що дотримуватися такої поведінки їм важко, рекомендується запитати, що саме ускладнює це (Питання 2) і що могло б полегшити це (Питання 3). Обидва питання можуть бути корисними як для тих, хто дотримується такої поведінки, так і для тих, хто її не дотримується.
Питання 1: «З огляду на ваші особисті обставини, наскільки легко чи важко вам [вказати дію]? Як би ви оцінили: дуже легко, досить легко, трохи важко чи дуже важко?» ( Примітка: використовуйте «is it» для тих, хто виконує дію, та «would it be» для тих, хто її не виконує)
A1: дуже легко; досить легко; трохи важко; дуже важко; не знаю.
(наступні запитання не є обов’язковими, але їх настійно рекомендується задавати; задавайте їх лише в тому випадку, якщо попередня відповідь була «трохи складно» або «дуже складно»)
Питання 2: «Чому, на вашу думку, важко [вказати конкретну поведінку]?» Додаткове запитання : «Чи є ще щось, що ускладнює це?»
A2: надати заздалегідь визначені варіанти відповідей + варіант «інше — вкажіть: ………………»
Питання 3: «Що допомогло б вам легше [ вказати дію]?» Додаткові запитання : «Що ще допомогло б вам легше?»; «Щось ще?»
A3: надати заздалегідь визначені варіанти відповідей + варіант «інше — вкажіть: ………………»
У питаннях щодо 2-го та 3-го кварталів дозвольте респондентам надати більше ніж одну відповідь. Не підказуйте їм можливі варіанти відповідей.
4) Щоб обчислити значення показника:
підрахувати кількість респондентів, які зазначили, що таку поведінку дуже легко або досить легко практикувати;
поділити це число на кількість респондентів у відповідній групі (ті, хто це робить, або ті, хто цього не робить, але знає про таку поведінку), які дали обґрунтовану відповідь на питання № 1; виключити респондентів, які відповіли «не знаю»
помножте результат на 100, щоб перетворити його на відсоток
Якщо опитування проводиться серед обох груп — «тих, хто діє», та «тих, хто не діє» — обчисліть відсоток окремо для кожної з них. Вкажіть кількість респондентів, включених до кожного розрахунку.
Розбити за
Ці дані можна розбивати залежно від того, чи практикують респонденти оцінювану поведінку (ті, хто практикує), чи ні (ті, хто не практикує), якщо опитування проводиться серед обох груп. Їх також можна розбивати за статтю, віковою групою, наявністю інвалідності, категорією достатку та місцем проживання.
Важливі зауваження
1) Важливо, щоб ви проаналізували основні причини, через які деякі люди вважають, що дотримуватися цієї поведінки нелегко. Така інформація допоможе вам зосередити свої зусилля на усуненні (реальних або уявних) факторів, які ускладнюють дотримання цієї поведінки.
2) Майте на увазі, що «легкість виконання» може залежати від сезонних коливань. Наприклад, забезпечення різноманітного раціону харчування для маленьких дітей може бути легким у період після збору врожаю, але складним у неврожайний сезон. Якщо вам потрібно порівняти значення показника у два різні моменти часу, переконайтеся, що ці періоди є дійсно порівнянними. Інші зміни, такі як зростання цін, зменшення доступності послуг або нестабільність, також можуть впливати на те, наскільки складною люди сприймають цю поведінку. Враховуйте ці фактори під час інтерпретації змін у часі.
3) Під час опитування осіб, які не практикують дану поведінку, репортерам рекомендується пояснити респондентам, що якщо вони не знають, наскільки легко чи важко практикувати цю поведінку, то цілком нормально, якщо вони про це скажуть. Це зменшить ризик того, що особи, які не практикують дану поведінку, скажуть щось лише тому, що вважають, що так слід зробити.
Відповідні міжгалузеві показники
Також рекомендуємо врахувати такі показники:
Поширеність перешкод для змін (вимірює, наскільки поширеними є конкретні перешкоди, доповнюючи більш загальну оцінку сприйманої складності)
Сприймана самоефективність (оцінює впевненість людей у своїй здатності проявити певну поведінку; це поняття пов’язане зі сприйманою легкістю, але відрізняється від неї)
Намір проявити певну поведінку (дозволяє оцінити, чи планують особи, які не проявляють даної поведінки, почати її проявляти, що допомагає відрізнити суб’єктивне сприйняття легкості від самого наміру)