Кількість створених робочих місць

Визначте значення показника, використовуючи таку методику:

1) Скористайтеся аналізом відповідної документації про проєкт (наприклад, звітів з моніторингу та оцінки) та інтерв’ю з людьми, які отримали роботу (або з підприємствами, що створили ці робочі місця), щоб скласти перелік усіх робочих місць, які були новостворені (тобто раніше не існували) завдяки підтримці проєкту. Якщо ви співпрацюєте з офіційно зареєстрованими підприємствами, ви також можете перевірити кількість осіб, які перебувають у їхньому штаті.

2) Для кожного робочого місця з підтримкою, яке є лише неповним робочим днем, обчисліть приблизну кількість годин, яку особа працює на тиждень (наприклад, 2,5 дні на тиждень, помножені на 8 годин = 20 годин на тиждень). Для кожного робочого місця з підтримкою, яке є лише сезонним, обчисліть, скільки місяців (або тижнів) особа працює на рік (наприклад, 3 місяці на рік).

3) Оскільки існує ймовірність того, що, наприклад, 4 співробітники, які працюють на неповну ставку, можуть заробляти менше, ніж один співробітник, який працює на повну ставку і виконує той самий вид роботи, необхідно перерахувати всі посади з неповною ставкою та сезонні посади у «еквівалент повної ставки» (FTE). Наприклад, повний робочий тиждень становить 40 годин. Якщо особа працює лише 20 з 40 годин на тиждень, вона працює 20 поділити на 40 = 0,5 ЕПП. Аналогічно, якщо особа має сезонну роботу і працює 3 з 12 місяців на рік, ЕПП розраховується як 3 поділити на 12 = 0,25 ЕПП. Якщо особа має постійну роботу на повну ставку (40 годин на тиждень або іншу кількість годин відповідно до місцевих звичаїв), вона має 1 FTE. Цей підхід є важливим, оскільки звітність про робочі місця у FTE дає набагато точніше уявлення про внесок проєкту у створення робочих місць.

4) Щоб обчислити значення показника, підсумуйте показники FTE для всіх робочих місць, які було створено завдяки підтримці в рамках проєкту. Наприклад, якщо одна особа працює повний робочий день (= 1 FTE), а ще дві особи працюють лише 20 годин на тиждень (= 0,5 FTE), їхня зайнятість дорівнює 1 + 0,5 + 0,5 = 2 FTE.

Розбийте дані за статтю, типом зайнятості (неповний робочий день, повний робочий день), рівнем заробітної плати, особами з інвалідністю та видами професій, якими займаються працівники. У блоці 4 наведених нижче рекомендацій « DCED » (сторінка 38 / 43) містяться корисні поради щодо того, на що слід звернути увагу під час розбивки даних про робочі місця за статтю.

1) Звести до мінімуму випадки «неправдивих повідомлень» шляхом перевірки інформації про зайнятість з кількох різних джерел, таких як відповідні документи (контракт, платіжна відомість), сам працівник, роботодавець, інші ключові інформатори, а також шляхом проведення несподіваних візитів на місце роботи.

2) Якщо у вас немає даних, необхідних для підрахунку кількості повних робочих місць (FTE), ви можете скористатися емпіричним правилом, рекомендованим МОП, згідно з яким дві посади з неповним робочим днем дорівнюють одній повній робочій посаді (джерело: вебінар МОП «Вимірювання створення робочих місць»,¹² лютого 2019 року). Цей метод є менш точним і його слід застосовувати лише в тому випадку, якщо в рамках проєкту неможливо використати описану вище методологію.

3) Окрім даних про кількість еквівалентів повного робочого часу (ФТЕ), окремо вкажіть загальну кількість осіб, які отримали роботу будь-якого типу (на повний робочий день, на неповний робочий день, сезонну). Це дозволить визначити кількість осіб, яким допомогла програма проекту у створенні робочих місць.

4) Оскільки існує значна різниця між рівнем оплати дуже низькооплачуваної роботи та добре оплачуваної роботи (наприклад, такої, за яку платять принаймні середню заробітну плату), настійно рекомендується розбивати дані за рівнем заробітної плати.

5) Рекомендується записати контактні дані (номери телефонів / електронні адреси / адреси) тих осіб, які влаштувалися на роботу, щоб згодом можна було легко зв’язатися з ними та дізнатися, скільки з них змогли зберегти своє робоче місце.

6) Розгляньте можливість доповнення наведених результатів такими показниками:

   - Частка збережених робочих місць

   - Дохід від трудової діяльності

   - Індекс задоволеності співробітників

   - Гарантії зайнятості

7) Розгляньте можливість підрахунку кількості як безпосередньо, так і опосередковано забезпечених повних робочих місць (ФТЕ). Робочі місця, які були забезпечені безпосередньо, — це ті, що надаються роботодавцями, з якими ви безпосередньо співпрацювали (наприклад, заводи з переробки фруктів, яким ви безпосередньо надавали підтримку у вигляді навчання або доступу до фінансування). Якщо внаслідок наданої підтримки інші учасники ланцюга створення вартості (наприклад, більша кількість торговців, які збирають фрукти, або більша кількість фермерів, які вирощують фрукти, завдяки зростанню обсягів діяльності підприємств з переробки фруктів) змушені наймати більше працівників, ці робочі місця можна вважати опосередковано забезпеченими еквівалентами повного робочого часу (ЕПР). Схеми ланцюга створення вартості можуть бути корисним інструментом для аналізу та візуалізації прямих і опосередкованих робочих місць, за створення яких відповідає програма. Для розрахунку кількості опосередковано забезпечених ЕПР можна використовувати методологію, подібну до описаної вище. Водночас, з огляду на складність підрахунку кількості опосередковано підтримуваних повних робочих місць, важливо зазначити у своїх звітах/презентаціях, що цифри щодо опосередковано підтримуваних повних робочих місць є обґрунтованими оцінками (на основі всіх доступних даних), а не точними вимірами.

8) Щоб отримати додаткові рекомендації, ознайомтеся з розділом 3.3 публікації « DCED», наведеної нижче.